Тема суїциду складна сама по собі, а дитячого — взагалі дуже болюча, тому в суспільстві про це часто мовчать. Важко усвідомлювати, що діти, які ще вчора гралися ляльками, сьогодні готові піти із життя. 

Дитячі суїциди в Україні в порівнянні із самогубствами дорослих становлять, здавалося б, мізерну частину — близько 2% від загальної кількості випадків .Але проблема ще й у тому, що спроб суїциду — тисячі. 

Часто проблеми підлітків, які хочуть накласти на себе руки, залишаються непоміченими, таких спроб серед дітей — не менше 2,5 тисяч щороку. 

     Чому може виникнути бажання накласти на себе руки?

Те, що психолог чує в кабінеті при консультуванні після спроби суїциду, — це «стіна» непорозуміння між підлітком та близьким соціальним оточенням. Конфлікти з батьками й однолітками, нерозділене кохання, цькування в школі та депресія доводять до рішучих дій.

Підлітки у тому віці, коли життя «на максимум», проте й будь-які негаразди також мають максимальну дію.

 Кожного дня, б’ючись головою о «стіну» непорозуміння, внутрішній біль, образи, —  сором та провина наростають «сніговою лавиною». Сильні переживання можуть штовхнути на страшний крок. Непорозуміння з батьками та однолітками викликає відчуття «мене не розуміють», «я не важливий». 

    Про депресію:

Підлітки можуть прямо скаржитися на відчуття безнадійності та порожнечі. 

Серед проявів депресії: зміна апетиту; скарги на безсилля; зміна ваги; нав’язливі думки; сильна втома ;втрата інтересу; порушення сну; пригніченість; почуття власної нікчемності.

Депресивний стан може маскуватися девіантною поведінкою, порушенням харчової поведінки, завдаванням шкоди своєму тілу чи гіперактивністю. Печаль змінюється гнівом, який натомість може переходити в дію. Ці симптоми з’являються там, де підлітки заперечують депресивні стани.

    Як помітити тривожні сигнали та запобігти трагедії?

Поведінка може бути демонстративною. Може виникати бажання привернути увагу до проблеми, продемонструвати, наскільки важко. Прояви можуть бути різними: від дрібних порізів на руках до передозування неотруйними ліками та імітацію повішення. 

Зазвичай це відбувається не для того, щоб заподіяти собі реальну шкоду чи позбавити себе життя, а з метою налякати близьких, змусити їх замислитися, «усвідомити» своє несправедливе ставлення.

Інший варіант — афективна поведінка. Йдеться про імпульсивні дії без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше це може призвести до спроб повішення, отруєння токсичними та сильнодіючими препаратами.

Справжня суїцидальна поведінка — найнебезпечніша. Саме вона найчастіше призводить до смерті. Людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій. 

У таких випадках підлітки часто залишають записки, адресовані родичам і друзям, у яких вони прощаються з усіма та пояснюють причини свого рішення. Також може бути «ритуальна поведінка» прощання: дарування власних речей друзям, закінчення власних справ, зізнання у коханні тощо.

 Що робити батькам та друзям?

   Ось кілька кроків, завдяки яким можна попередити небезпеку: Заохочуйте підлітків проявляти негативні емоції будь-яким допустимим способом. Бити подушку, малювати злість, скидати стрес спортом — це добре. Розповідати про почуття — просто супер. Адже розбита в емоціях тарілка краще, ніж — самогубство.

Розпізнавайте ознаки депресії. У разі підозри краще звертатися до фахівців. Якщо хвороба триває понад два тижні, з’являється ризик скоєння суїциду.

Час від часу цікавтеся, чи не намагається конкретна людина шкодити собі, заподіювати біль. Той, хто наважиться вбити себе, спочатку проходить стадію самоушкодження, тобто спочатку зникає страх пошкодити власне тіло. Якщо помітити це вчасно, можна захистити сина, доньку, друга від можливого страшного продовження.

Вислуховуйте та співчувайте, коли людина дуже засмучена. Навіть якщо вам особисто привід видається кумедним та не вартим уваги. Можливо, якщо ви вчасно продемонструєте підтримку, цим ви врятуєте життя.

       Варто звернутися за допомогою до лікаря, якщо:

  • дитина часто розмовляє про смерть і самогубство;
  • усамітнюється частіше, ніж зазвичай, під будь-якими приводами;
  • розмірковує на тему «я нікому не потрібен» чи «однаково ніхто не сумуватиме за мною», «який же я дурний, незграбний, нікому не потрібний»;
  • підліток робить спроби «попрощатися»: дарує свої речі та улюблені предмети близьким, упорядковує справи, повертає чужі речі та віддає борги, мириться з ворогами;
  • говорить фрази: «Завтра мене вже не буде», «Без мене нічого не зміниться»;
  • висловлює прямі погрози: «Краще повіситися, ніж з вами жити», «Більше ви мене не побачите»;
  • висловлює непрямі погрози: «Ситий цим по горло», «Набридло жити», «Пожив та й годі», «Ненавиджу себе», «Якщо ми більше не побачимося, дякую за все» тощо;
  • хлопець чи дівчина перестає стежити за собою, відстає в школі чи перестає туди ходити взагалі.

        Куди звертатися по допомогу

   Найкраще рішення — звернутися до психолога чи психіатра, тако  розповісти  батькам, службу у справах дітей де фахівець допоможе розуміти суть проблеми, та зорієнтує, як діяти далі.

 Фото без опису