Знову очі на сльозах у кожного з Озернянської громади. Біль такий пекучий, нічим не вгамувати. Серце б’ється у тривозі. Третій день від трагічної звістки.

Андрій Ушкевич віддав своє життя за наш спокій, за рідну землю Україну, за кожного з нас. Загинув 3-го листопада, виконуючи бойове завдання на межі Харківської і Луганської областей. Йому було 36 років. Без батька залишилися двоє маленьких дівчаток, молода дружина вдовою. І так важко знайти слова, щоб заспокоїтися… тато з мамою ховатимуть другого сина.

17-го липня в бою на Харківщині загинув Сергій Ушкевич – молодший брат Андрія. Вони обоє служили в одному підрозділі. Сергієві було лише 27.

24-го лютого Сергій перебував у столиці, працював у цирковій групі. Мали виступи навіть в європейських країнах. Частина групи роз’їхалася, а він приєднався до захисників Києва. Потім, перебуваючи у лавах Збройних сил України, відбивав ворога з Ірпіня, Гостомеля, Бучі. Потім Харківщина…

Після загибелі молодшого брата Андрія просили, щоб повернувся додому. Та старший залишився на передовій.

Перед тим, як піти в ЗСУ, у лютому-березні Андрій возив волонтерську допомогу на Житомирщину та Київщину. Їздив по дорогах, куди цілився ворожий танк. На зворотнім шляху додому на Тернопільщину вивозив людей у безпечні регіони.

Коли ворог відступив з півночі України, Андрій приєднався до військового підрозділу брата, щоб бути з ним пліч-о-пліч…

Тепер Андрій та Сергій серед небесного воїнства. Такі рідні і близькі кожному! Безстрашні Герої, Великі Лицарі Українського народу! Ми повинні подбати, щоб дівчатка Андрія і мільйони українських дітей жили у мирній та сильній Україні!

Сумуємо і розділяємо непоправну втрату! Співчуваємо усій родині, друзям, побратимам хлопців. Низько вклоняємося батькові й матері! У молитвах просимо дати їм сили пережити горе.

Пам’ять про двох братів-героїв вічна! Хай Бог прийме їх у Царстві Своїм!