Важко на серці. Нема такої мудрості, щоб зібрати слова розради. Озернянська громада поховала сьогодні Героя України Андрія Ушкевича.

Вшанувати останній шлях Воїна прийшли люди чи не з кожної озернянської хати. Приїхали попрощатися побратими. Молодь несла червоно-чорні та синьо-жовті прапори. І квітів текла ріка.

Ще не загоїлися добре рани, не висохли сльози, як його молодший брат Сергій віддав життя за волю України. Тепер вони лежать у вічності поруч. Над братами небо, тиша, молитви… Два Герої біля Бога.

Андрій загинув 3-го листопада, виконуючи бойове завдання у Луганській області. Йому назавжди 36. Мав багато друзів, був веселий, товариський. І на захисті рідної землі не вагався виконати найнебезпечнішого чину.

Перед тим, як піти в ЗСУ, у лютому-березні Андрій возив волонтерську допомогу на Житомирщину та Київщину. Їздив по дорогах, куди цілилися ворожі танки. На зворотнім шляху додому на Тернопільщину вивозив людей у безпечні регіони.

Коли ворог відступив з півночі України, старший брат приєднався до військового підрозділу молодшого, щоб бути пліч-о-пліч… Колись ми зустрінемо їх на Небесах.

Ох, яка велика ціна свободи… Батько й мати поховали двох синів-героїв. В Андрія залишилася вдовою молода дружина. Двоє маленьких дівчаток виростатимуть без тата. А до третього брата Олега більше не прийдуть у гості Андрій та Сергій. Біль і смуток відчуває вся Озернянська громада.

Не буде ніколи прощення московському окупанту! І ніколи ми не забудемо подвиги двох братів! Ніколи не стихне подяка і повага до батьків, родини Андрія та Сергія!

Вічна слава братам-Героям! Пам’ять про них невмируща! Хай Бог прийме їх у Царстві Своїм!