Володимир Матвіїв з дитинства мріяв працювати в поліції. Про це він говорив журналістам, коли в лютому цього року записувався у штурмову бригаду Національної поліції «Лють». Тоді лиш оголосили набір, і Володя записався одним із перших добровольців. Високий, гарний 20-літній юнак з села Висипівці.

Крок за кроком на Донеччині, бій і порох у повітрі, лють на окупанта – він з побратимами просувався вперед…

5-го листопада отримав важке бойове поранення. У госпіталі в Дніпрі лікарі боролися за молоде життя. Не втримали.., злетіла душа ангелом. Помер Герой 14-го листопада.

Завжди усміхнений, веселий, душа компанії – таким його пам’ятають друзі. Таким його згадують у рідній Висиповецькій школі-гімназії. Таким компанійським він був в Національній академії внутрішніх справ (Київ), де здобував вищу освіту заочно.

Він міг стати офіцером поліції і захищати наш спокій в тилу. Але поставив значно вище перед собою завдання – прогнати ворога з Української землі.

Щиро співчуваємо його татові, мамі, братові! Ми сумуємо разом з ними через непоправну втрату. Співчуваємо друзям і всім, хто його знав. Хлопець був дорогим серцю кожного. І таким він залишиться у вічності. 27-го липня Володі виповнилося лиш 20 років.

Повернення Героя на вічний спочин в рідні Висипівці відбудеться завтра. Про точний час повідомимо згодом.

Фото без опису