Володя Матвіїв зовсім юнаком зголосився захищати Україну. Йому було лиш 19-ть років, коли записався у штурмову бригаду Національної поліції «Лють». У 20-ть хлопчина став ангелом.

У бою на Донеччині 5-го листопада зазнав важких поранень. 14-го листопада у лікарні в Дніпрі хлопець помер.

Минулого тижня у п’ятницю з ним прощалися рідні Висипівці, попрощалися рідні тато, мама, брат, кохана дівчина. Прощалися побратими, прощалася Україна, провожаючи в останню путь.

Володя мріяв стати поліцейським. Після закінчення Висиповецької школи вступив у Національну академію внутрішніх справ у місті Києві. Добре вчився, займався спортом, був веселим і товариським.

Коли в лютому цього року оголосили набір в штурмову бригаду Національної поліції «Лють», він став одним із перших добровольців бригади. Попри юність, хлопець з невеликого села сміливо боронив свою державу від окупанта…

Тепер нам нести тягар скорботи. Нам навічно пам’ятати про героїзм і мужність Володі Матвіїва, який у 20-ть років віддав за нас життя.

Ми низько вклоняємося батькам Володі, співчуваємо всій родині та побратимам. Хлопець був дорогим серцю кожного, хто його знав. І таким він залишиться у вічності.

Вічна пам’ять і слава Герою-Воїну Володимиру Матвіїву!