Фото без опису

«Хто, як не ми?!» – не раз повторював Володимир Романишин своїм рідним. Хто, як не ми повинні захищати свою країну?! Але й нам, живим, оплакувати Героїв.

Знову схиляться голови в Озернянській громаді. Знову серце у болі і смутку. Бо зустрічатимемо Володимира Романишина, щоб провести його в останнім прощанні. Він поклав своє життя в бою з ворогом у Донецькій області.

«Ми втратили справжнього героя. Його відданість, мужність і самопожертва завжди будуть прикладом. Ця непоправна втрата надзвичайно важка не тільки для нашої військової родини, але й для сім’ї – мами, сестри, дружини та двох діток, які залишилися без батька», – віддають шану Герою і його рідним побратими з 35 Окремого Стрілецького батальйону.

Володимир Романишин народився 25.11.1984 року в селі Божиків на Бережанщині. Там виростав і закінчив місцеву школу. Потім навчався в Зборівському коледжі, звідки був покликаний служити строкову в Українській армії. Після служби продовжив навчання у коледжі, який закінчив у 2006 році.

Згодом зустрів своє велике кохання. І в 2014 році став на весільний рушничок з дівчиною Танею з Озерної. У них народилося двоє чудових діточок.

Молодий батько їздив за кордон. У страшну дату 24-те лютого 2022-го перебував за межами України, та бажання захищати рідну землю було сильнішим. «Бо хто, як не ми?» – говорив Володя коханій дружині. І він тоді ж повернувся, щоб стати в лави Збройних сил України.

«Добрий, чуйний, турботливий, безвідмовний, людина-душа», – так про нього кажуть усі, хто був з ним знайомий. Саме таким він залишиться у наших серцях. Саме такий у славі Героя він проміниться з небес.

Висловлюємо щирі співчуття близьким і рідним Володимира Романишина. Низький уклін у повазі і турботі перед матір’ю, сестрою, дружиною, маленькими дітьми. Воїн-Герой продовжить оберігати нас з небес.

Вічна пам’ять! Вічна слава Воїну-Герою! Хай Бог прийме його у Царстві Своїм!

Про час і день повернення Героя на вічний спочин в Озерну повідомимо згодом.