Вже стільки сліз пролилося. Вже вкотре синьо-жовтий прапор на труні. Вінки від рідних, хресних, побратимів. Блаженна путь, якою йде душа.

Вже стільки сліз пролилося. Вже вкотре синьо-жовтий прапор на труні. Вінки від рідних, хресних, побратимів. Блаженна путь, якою йде душа.

У вічність знову Озернянська громада проводжала Воїна-Героя. На щиті Богдан Шевчук. Зовсім молодий хлопчина, йому тільки 28 років. Високий, гарний, великі добрі очі, сповнені мріями. Уже й будинок собі придбав в Озерні.

Він дуже хотів жити в селі, хоча сам з Тернополя. Робив біля хатини власну майстерню з програмування станків. І була хороша робота у великому місті. Він все залишив 24 лютого 2022 року, щоб нас захищати. Щоб прогнати клятого окупанта з Української землі.

У перший день повномасштабного вторгнення Богдан повернувся в Національну Гвардію України. Декілька років тому служив там строкову. У своїх 27 він знову став у стрій. А сьогодні його дім і подвір’я були наповнені людьми і… тягарем скорботи. Прощалися з Героєм.

26 липня летів ворон з чужих сторін... Богдан виконував бойове завдання біля села в Луганській області. Без страху перед ворогом не зумів життя збергти.

Сьогодні поруч були його побратими у військових шевронах, що й він носив. Синьо-жовті і червоно-чорні стяги у смутку майоріли. І вклякали люди: остання путь героя у рідному селі, в Озерні, яку він полюбив.

Сльози матері Богдана, його бабусі, дідуся, брата, всієї родини – наш спільний смуток. Прийміть, рідні Героя, наші щирі співчуття. Вічна слава про нього буде на віки вшанована за його любов до України.

Вічна пам’ять Герою-Воїну Богдану! Він біля Бога. Він захищатиме усіх нас з Небес.