У День Незалежності України ми освятили Алею Героїв. До сліз велика ціна перемоги, коли бачиш фотографії хлопців, які віддали своє життя.

У День Незалежності України ми освятили Алею Героїв. До сліз велика ціна перемоги, коли бачиш фотографії хлопців, які віддали своє життя.

Горять свічки. Під небом червоно-чорний прапор боротьби і синьо-жовтий прапор перемоги. І сміливі Воїни-Українці дивляться на нас.

Вони стали світлом, небесним воїнством. І в проміннях їхніх очей водночас відчувається і велич, і скорбота, жертовність і героїзм.

Ми повинні жити так, щоб проходячи вздовж Алеї, нас не розривала совість перед Героями. Перед рідними Героїв, які сьогодні прийшли і стали поруч. Наша повага до рідних загиблих повинна бути така, щоб давала їм сили долати печаль. Наші справи повинні бути такими, щоб вселяти віру в майбутнє.

Нема нічого важливішого за свободу. Нема нічого бажанішого за перемогу. І те зло, яке прийшло з півночі, буде подолане. Бо воно дуже слабке перед міцністю Українського народу. І міцність наша плекається також у вічній пам’яті і славі про Героїв. Герої не вмирають!

Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими,

Пам'ятай їх завжди, Українська земля.